До 20 % украинских сирот рискуют заканчивают жизнь самоубийством. Что делать? В 2010 году в Днепропетровске совершили самоубийство двое воспитанников специализированного учебно-производственного центра № 2. Через год попыталась себя убить еще одна воспитанница этого же заведения: 17 марта 2011 года одна из учащихся вскрыла себе вены. К счастью, подоспели врачи и девочку удалось спасти.
лишены возможности получить жизненные навыки и быть подготовленными к жизни вне приюта, поэтому в такой ситуации 20% молодых людей совершают самоубийство. Другие более «оптимистические» цифры говорят, что в Украине 10% сирот подвержены суициду. Представьте себе, в ближайшем будущем от 3 до 6 тыс. молодых людей должны умереть (в Украине насчитывается около 30 тыс. сирот).
Возникает вопрос: что именно толкает учеников к самоубийству? Специалисты утверждают, что к суициду их принуждает внезапное изменение окружения и новая необычная (самостоятельная) жизнь.
По мнению иерея Андрея Пинчука, отца-воспитателя детского приюта семейного типа, причина в отсутствии жизненного опыта, которого лишен ребенок в детском доме. «Ему запрещают стирать, гладить, убирать, мыть посуду, иметь подсобное хозяйство. Потому что все эти действия будут расценены как эксплуатация детского труда», - утверждает отец Андрей.
Вторая проблема связана с благотворителями, которые при любом приезде в детский дом должны жалеть и без конца задаривать подарками детей. «Воспитанники привыкают к этому и считают, что им все что-то должны», - комментирует священник. К тому времени,
когда ребенок стает взрослым и покидает стены детдома, у него уже складывается особое отношение к тому миру, которое выражается несколькими фразами:«Не буду!», «Не хочу!», «Вы мне должны!»
«Именно из-за проблем связанных с адаптацией детей после интернатов, усыновление- лучший из существующих способов помочь ребенку сироте. Но помимо усыновления
есть другие способы. Один из альтернативных и эффективных на сегодняшний день –
наставничество, – констатировал руководитель Альянса «Украина без сирот» Руслан
Малюта. - Наставник – это человек, который становится для ребенка значимым. Человек,
который хочет и может посвящать ему свое время, знания и силы, подготавливает его к
самостоятельной жизни и поддерживает ребенка даже после выхода из интерната. Я думаю,
что если бы у каждого подростка-сироты был наставник – количество суицидов среди
выпускников интернатов равнялось бы нолю».
Напомним, что программу наставничества в Украине развивает проект «Одна надежда».
Они регулярно проводят школы для будущих наставников. 18 -19 ноября в Киеве будет
проходить конференция наставничества для организаций, которые планируют воплощать
программу наставничества в своем городе и всех, кто является наставником для ребенка-
сироты или готов им стать.
До 20% українських сиріт ризикують закінчити життя самогубством. Що робити?
У 2010 році в Дніпропетровську вчинили самогубство двоє вихованців спеціалізованого навчально-виробничого центру № 2. Через рік спробувала себе вбити ще одна вихованка цього ж закладу: 17 березня 2011 одна з учнів порізала собі вени. На щастя, приспіли лікарі і дівчинку вдалося врятувати.
За даними благодійної організація Take Hope Yorkshire, українські діти-сироти позбавлені можливості отримати життєві навички та бути підготовленими до життя поза притулку, тому в такій ситуації 20% молодих людей здійснюють самогубство. Інші більш «оптимістичні» цифри говорять, що в Україні 10% сиріт схильні до суїциду. Уявіть собі, у найближчому майбутньому від 3 до 6 тис. молодих людей повинні померти (в Україні налічується близько 30 тис. сиріт).
Виникає питання: що саме штовхає учнів до самогубства? Фахівці стверджують, що до суїциду їх примушує раптова зміна оточення і нове незвичайне (самостійне) життя.
На думку ієрея Андрія Пінчука, батька-вихователя дитячого притулку сімейного типу, причина у відсутності життєвого досвіду, якого позбавлена дитина в дитячому будинку. «Їй забороняють прати, прасувати, прибирати, мити посуд, мати підсобне господарство. Тому що всі ці дії будуть розцінені як експлуатація дитячої праці», - стверджує отець Андрій.
Друга проблема пов'язана з благодійниками, які при будь-якому приїзді у дитячий будинок повинні жаліти і безкінечно задаровувати подарунками дітей. «Вихованці звикають до цього і вважають, що їм всі щось винні», - коментує священик. До того часу, коли дитина стає дорослою і покидає стіни дитбудинку, у неї вже складається особливе ставлення до цього світу, яке виражається декількома фразами: «Не буду!», «! Не хочу!», «Ви мені винні!»
«Саме через проблеми пов'язані з адаптацією дітей після інтернатів, усиновлення - кращий з існуючих способів допомогти дитині сироті. Але крім усиновлення є інші способи. Один з альтернативних і ефективних на сьогоднішній день - наставництво, - констатував керівник
Альянсу «Україна без сиріт» Руслан Малюта. – Наставник - це людина, яка стає для дитини значущою. Людина, яка хоче і може присвячувати їй свій час, знання і сили, готує її до самостійного життя і підтримує дитину навіть після виходу з інтернату. Я думаю, якщо б у кожного підлітка-сироти був наставник - кількість суїцидів серед випускників інтернатів дорівнювалась б нулю».
Нагадаємо, що програму наставництва в Україну розвиває проект «Одна надія». Вони регулярно проводять школи для майбутніх наставників. 18 -19 листопада в Києві проходитиме конференція наставництва для організацій, які планують втілювати програму наставництва в своєму місті і всіх, хто є наставником для дитини-сироти або готовий їм стати.
